Понеділок, 17 Червня, 2024

Сумське «Ластівчине гніздо», або неприступна «фортеця» поліцмейстера

Загадковий особняк на вулиці Петропавлівській, 105 (він же Сумська обласна наукова медична бібліотека) колись притягував погляди городян своїм незвичайним «профілем» – його порівнювали із замком, навіть називали «Ластівчиним гніздом» або «Лівонським замком» (замок Лівонського ордену). Далі на sumy-future.

Звичайно, зараз цей урбаністичний будинок мало нагадує середньовічний особняк, адже він втратив колоритний флігель з вежею, яка спочатку й додавала будівлі особливий шарм. Проте історія особняка тісно переплітається з творчістю видатного архітектора, адже замок – одне з його перших творінь.

Творіння великого архітектора

А з’явилася будівля на початку ХХ ст. Тоді її фасад прикрашали ще й ліпні маскарони – грізні леви, які не лише «охороняли» замок, а й служили натяком на присутність у будинку впливового хазяїна – полковника Маринича, поліцмейстера Сум.

Для будівництва особняка, у 1905 року він запросив із Харкова архітектора Олександра Гінзбурга, який пізніше стане справжнім світилом, а тоді про нього мало хто знав. Гінзбург фонтанував сміливими ідеями, зокрема, вирішив працювати в стилі модерн, який тоді ще тільки докотився до України.

Почерк Гінзбура вгадується у безлічі історично цінних будівель Харкова – рідного міста архітектора, де він і здобув профільну вищу освіту. Олександр Маркович будував не лише в Україні, а й далеко за її межами. Наприклад, йому належить проект Палацу із садом для царя Бориса у Болгарії. Гінзбург віддавав перевагу модерну. Особняки, прибуткові будинки та інші міські об’єкти рясніють безліччю деталей, ліпниною та декоративними елементами, які можна розглядати та вивчати годинами. Але повернемося до сумського дітища харків’янина.

Сучасники згадують про міського жандарма як про людину сувору, але шановну, яка була чудовим асом у своїй справі. Місцеві газети того часу рясніли новинами про затримання аферистів усіх мастей, злодіїв – жандармерія працювала на совість.

Тоді місцеві поліцейські були вдягнуті «з голочки» – у білих мундирах та кашкетах. На той час настала ера велосипедів, а їхні власники стали чи не головними порушниками ПДР у Сумах! Реєструвати транспортний засіб треба було в земській управі, але це робили далеко не всі. Поліцейським роботи лише побільшало. З появою у місті перших авто їхня служба стала ще складнішою.

Відлуння революції

У 1905-1906 роках у Сумах розпочалися масові революційні заворушення. Це і стало приводом звести будинок за всіма правилами тодішньої безпеки і зробити його зовні грізним і суворим.

Жандармський замок вийшов із вежею та вузькими віконцями-бійницями, він був ретельно огороджений. Вхід на територію було захищено подвійними воротами. Щоправда, від натиску революціонерів особняк це не врятувало.

Влітку 1917 року мітингувальники заполонили площу біля Петропавлівського цвинтаря. Проходячи повз «буржуйський» замок полковника Маринича, вони кидали у вікна каміння, зганяючи злість. Але жандарм цього вже не застав. Він кинув свій будинок напризволяще, рятуючись від революції. У 1918 році особняк уподобали петлюрівці, а під час німецької окупації – гітлерівці-фашисти.

У повоєнний час будівля серйозних змін. Тут облаштували медучилище, а тому зробили повне внутрішнє перепланування, яке дуже змінило первісний інтер’єр. Облаштування медичної бібліотеки врятувало особняк від подальшого апгрейду, але без втрат не обійшлося. Один за одним зникли «леви-медальйони», причому одного не стало ще під час війни. А ось доля другого хижака з фасаду невідома. Втім, немає більше й флігеля, а схожість із замком сучасники вже практично не знаходять.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.