Шкільна будівля — це не лише класи, коридори та кабінет директора. Вона також розповідає про те, як у певну епоху уявляли освіту, яким бачили майбутнє дітей і скільки уваги приділяли самому простору для навчання. У старих містах Європи школи, гімназії та училища часто зводили за індивідуальними проєктами, намагаючись надати їм виразного архітектурного образу. Суми не стали винятком.
Наприкінці XIX — на початку XX століття місцеві навчальні заклади отримували корпуси з декоративними фасадами, високими вікнами, просторими сходами та продуманим плануванням. До будівництва долучалися земства, міська влада й меценати. Згодом підходи змінилися: у радянський період дедалі більшого значення набуло типове проєктування, яке дозволяло швидше зводити школи для висхідної кількості учнів.
Проте стандартизація не стерла архітектурної індивідуальності міста. У Сумах збереглися навчальні будівлі, які цікаві не лише своєю історією, а й зовнішнім виглядом. На sumy-future.com.ua розглянемо, як змінювалася архітектура сумських шкіл — від дореволюційних гімназій до типових радянських корпусів і пам’яток, які потребують відновлення.
Дореволюційні гімназії Сум: архітектура освіти
Однією з найвиразніших історичних навчальних споруд міста є будівля Першої жіночої гімназії на вулиці Соборній, 39. Заклад заснували 1873 року, а новий двоповерховий корпус відкрили у 1877-му. Коли кількість учениць зросла, приміщення знову довелося розширювати: в 1900 році вирішили добудувати нове крило.
Архітектура будівлі цікава поєднанням різних декоративних мотивів. В оздобленні фасадів можна побачити елементи, пов’язані з ренесансною, бароковою та готичною традиціями. Таке змішування форм характерне для еклектики — напряму, що дозволяв архітекторам звертатися до історичних стилів і поєднувати їх у межах однієї споруди.
Асиметрія фасадів додає будівлі виразності. Це не безлика коробка, де головне — розмістити якомога більше класів. Архітектурний образ мав власний характер, а сама споруда ставала помітною частиною міського середовища. В наш час колишня гімназія входить до комплексу будівель, пов’язаних з історією Української академії банківської справи та Сумського державного університету.
Інший важливий приклад — Олександрівська чоловіча гімназія на вулиці Троїцькій, 3–5, відома нині як комплекс Класичної гімназії. Її історія почалася ще в другій половині XIX століття. До нашого часу збереглися не всі споруди первісного ансамблю, однак наявні корпуси дають уявлення про те, наскільки розвиненою могла бути інфраструктура навчального закладу.
Особливої уваги заслуговує колишній гімназійний пансіон на Троїцькій, 3, споруджений 1882 року коштом полковника Івана Федоровського. Декоративне оформлення, ліпні елементи та стрілоподібні завершення надають будівлі майже казкового вигляду. На тлі стриманіших фасадів головного корпусу вона сприймається як самостійний архітектурний акцент.
Радянський період: як будували типові школи в Сумах
У XX столітті потреба в освіті зростала, а разом із нею збільшувалася кількість учнів. Відбудова після війни, розширення міст і поява нових житлових районів вимагали швидких рішень. Споруджувати кожну школу за окремим авторським проєктом було дорого й повільно, тому поширилося типове проєктування.
Головним завданням ставало ефективне використання площі. Що передбачали стандартизовані рішення для радянських шкіл:
- чітке зонування простору — поділ будівлі на навчальні крила для молодших і старших класів;
- функціональне групування приміщень — об’єднання кабінетів хімії, фізики та біології в профільні блоки з лаборантськими;.
- інтегрована інфраструктура — обов’язкова наявність великої їдальні, актового та спортивного залів у межах одного комплексу;
- стандартизоване освітлення — розрахунок площі та розташування вікон для максимального забезпечення класів природним світлом;
- розвинене шкільне подвір’я — обов’язкове проєктування спортивних майданчиків, бігових доріжок та зон для лінійок.
Та й сама школа поступово змінювалася. Якщо історичні гімназії часто підкреслювали статус установи фасадами та декоративними деталями, то типова радянська будівля мала передусім працювати як механізм щоденного навчання. Класи, коридори й кабінети повинні були забезпечувати організований рух великої кількості дітей.
Реальне училище на Петропавлівській: пам’ятка, яка потребує порятунку
Історія колишнього Сумського реального училища на вулиці Петропавлівській, 79 показує інший бік долі навчальних будівель. Споруду звели 1882 року коштом Івана Харитоненка. Вона призначалася для закладу, де молодь готували, зокрема, до вступу у вищі технічні навчальні заклади. На відміну від класичних гімназій, реальні училища приділяли більше уваги предметам, потрібним для подальшої технічної та промислової освіти.
Архітектура будівлі також відображала її призначення. Споруда має симетричну композицію, двобічне коридорне планування та виразний центральний ризаліт. Фасад оформлений у спрощених неоренесансних формах. Аркові вікна, пілястри, аттики й декоративні елементи біля карниза надають будівлі урочистості, не перевантажуючи її зайвим декором.
У XX столітті будівля продовжила освітню історію міста. У різні періоди тут розміщувалися навчальні заклади, зокрема школа № 4. Проте в липні 1993 року центральний корпус закрили для проведення реставрації. Відтоді історія споруди перетворилася на затяжну проблему збереження пам’ятки.
Цей випадок особливо прикрий, адже будівля має не лише архітектурну, а й історичну цінність. Вона пов’язана з розвитком технічної освіти, меценатством родини Харитоненків і становленням кількох поколінь навчальних закладів. Її стан — нагадування про те, що офіційний статус пам’ятки сам по собі не гарантує належного догляду.
Реставрація історичної школи потребує не косметичного ремонту, а фахового обстеження, продуманого проєкту та фінансування.
Архітектура шкіл Сум: спадщина, яку потрібно берегти
Історія сумських навчальних будівель показує, як змінювалися уявлення про освіту та простір для навчання. Дореволюційні гімназії вирізнялися індивідуальними архітектурними рішеннями й декоративними фасадами. Радянські школи ставили на перше місце функціональність і можливість швидко забезпечити навчальними місцями велику кількість дітей. Кожен підхід мав свої переваги, обмеження та характерні риси.
Нині важливо не протиставляти ці епохи, а розуміти, що кожна залишила власний слід у міському просторі. Типова школа теж є частиною історії, а старовинна гімназія — не просто гарна будівля для фотографій. Обидві розповідають про те, як місто організовувало освіту в різні часи.
Найбільше занепокоєння викликають споруди, які мають історичну цінність, але роками не отримують належного відновлення. Колишнє реальне училище на Петропавлівській — саме такий приклад. Воно нагадує, що пам’ятку можна втратити не лише через війну чи стихійне лихо, а й через тривалу бездіяльність.
Збереження архітектури навчальних закладів потребує уваги громади, фахівців і відповідальних рішень влади. Бо коли зникає історична школа, місто втрачає не тільки споруду. Воно втрачає частину пам’яті про людей, які тут навчалися, викладали та формували майбутнє Сум.