П’ятниця, 29 Березня, 2024

Хай буде світло, багато світла

Станом на кінець ХІХ – початок XX століття в місті Суми налічувалось сто двадцять дві вулиці та провулки, на яких розташувалось більш ніж 3,5 тис. будинків. Окрім того, було збудовано дев’ять площ різного розміру та призначання. Тут працював театр, цирк і кілька аптек. Краєзнавці стверджують, що всі ці вулиці освітлювались як газовими, так і електричними ліхтарями, причому газових було на той час, майже в десять разів більше. Про те, як у Сумах з’явилась електрика читайте на sumy-future.com.ua.

Електростанція Кайдановського

Багато місцевих краєзнавців початком електрифікації міста Суми вважають 1902 рік. Саме тоді на вулиці Троїцькій, на невеличкому півострові, де річка Сумка впадає в Псел, була збудована перша міська електрична станція. За підтримки міської управи, її збудував, причому за свої кошти міський підприємець Едуард Кайданський. Це була електростанція на два парові локомобілі німецької фірми «Вольф». Їх потужність була 75 і 100 кінських сил, за допомогою яких в дію приводились дві динамомашини на 50 кВт і 85 кВт. В доповнення до всього цього, в окремому приміщенні стояв допоміжний нафтовий двигун потужністю 80 кінських сил. За його допомогою приводилась в дію динамомашина потужністю 50 кВт. Ця електростанція могла заживити 200 електролампочок. 

Пізніше у 1912 році, згідно з рішенням Міської Думи, електростанція була викуплена у пана Кайданського і стала власністю міста. До того часу електрифікація Сум вже йшла повним ходом. На головних міських вулицях, таких як Соборна, Воскресенська, Покровська, Миколаївська, Холодногірська й Троїцька було встановлено 236 дубових стовпів, на яких було змонтовано більш ніж 12 тонн мідного дроту.

Харитоненко не відставав

Ця теорія електрифікації Сум вірна, але не повністю. Вся річ у тім, що найбагатша людина міста, цукрозаводчик і меценат Павло Харитоненко теж збудував електростанцію приблизно у той час, й навіть не одну. Але всі вони працювали й освітлювали ті приміщення і підприємства, до яких Харитоненки були безпосередньо дотичні. Павло Іванович збудував окремі електростанції й подарував радість освітлення дитячій лікарні та Павлівському рафінадному заводу. 

До того ж окремо збудована електростанція давала світло Бельгійському заводу, основним акціонером якого була сім’я Харитоненка. І ще одна електростанція збудована коштом Павла Івановича освітлювала й допомагала навчатись кадетам у Кадетському корпусі. 

Кожній садибі по електростанції

На період початку XX століття відомо про те, що у Сумах було збудовано й функціонувало ще як мінімум дві електростанції. Перша з них належала підприємцю-меценату Миколі Суханову. Розташовувалась вона в одному з трьох будинків які він збудував у Сумах, а саме у тому, що виходив на Покровську площу. Всі три будівлі отримували електрику від цієї станції, оскільки були з’єднанні кабелем по підземному тунелю. Ця електростанція мала паровий котел, за допомогою якого опалювались будинки. Надлишок електрики пан Суханов продавав. 

Ще однією людиною яка могла дозволити собі власну електростанцію у Сумах у той час, була Марія Алфьорова, садиба якої знаходилась на вулиці Лебединській. 

На обох електростанціях працювало по дві людини на кожній. Прибуток Суханівської станції складав 500 крб, електростанція Алфьорової мала зиску на 300 крб. Надлишок електрики вони продавали, кожен, своїм сусідам. 

Нічого особистого, просто бізнес

На відміну від Суханова та Алфьорової Едуард Кайдановський електрику продавав направо і наліво. Причому ціну встановлював для кожного підприємця окремо. Зате для приватних будинків діяв твердий тариф.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.