За однією з версій перший автомобіль у Сумах з’явився на початку XX століття. Його появою місто зобов’язане цукрозаводчику Миколі Ліщинському. Відомо, що в голови цього сімейства посада водія була зайнята з 1904 року. А вже на 1910 рік у розпорядженні сім’ї Ліщинських був цілий автопарк, а його син Іван полюбляв поганяти дорогами Сумщини. Та коли в Сумах постало питання створення автоклубу, Ліщинські участі в цьому не брали. Можливо тому, що вже були членами московського автоклубу. Про те як створювався перший Сумський автоклуб читайте на sumy-future.com.ua.
Разом і батька легше бити
У 1912 році ініціативна група сумських автолюбителів виступила з ініціативою подати клопотання харківському губернатору з проханням затвердити статут Сумського автомобільного клубу. Клопотання було підписане і на Слобожанщині з’явився вже другий такий клуб. Перший був створений у Харкові й мав назву Південноросійський автомобільний клуб. Саме наявність по сусідству такої потужної організації могла спонукати
сум’ян-автомобілістів об’єднатись в товариство. Серед ініціаторів були тодішній міський голова Сум В. М. Золотарьов, голова Сумської повітової земської управи М. М. Петрищев, землевласник Лебединського повіту, граф О. В. Капніст та інші.
Маючи перед очима успішний досвід харківського автооб’єднання, автомобілісти Сумщини вирішили усіляко сприяти автомобілізму у Сумському, Охтирському та Лебединському повітах.
Що не заборонено, то можна
Як розповів історик Дмитро Кудінов, скоріш за все зміст статуту організації був запозичений у харків’ян. Та хоч би що там було, але цей документ визначав вельми широкі права об’єднання. По-перше, це стосувалося організації автомобільних спортивних змагань. Також учасники клубу могли організовувати екскурсії й мандрівки на автівках. Не заборонялось членам клубу проводити бесіди, читати лекції, організовувати різноманітні виставки. А якщо у вас є бажання відкрити свій гараж або майстерню, якщо ви хочете створити свою автошколу з можливістю видавати дипломи й свідоцтва механікам і новоспеченим водіям, то ласкаво просимо у клуб.
Крім того, члени клубу мали право клопотати перед владою про стан доріг та його удосконалення, про встановлення необхідних попереджувальних дорожніх знаків. Учасники організації мали право постачати членам товариства запчастин до авто, паливно-мастильні матеріали тощо. Вони могли виїжджати за кордон на змагання. А також члени товариства отримували знижку на оливу, бензин аж до 20%, а на шини до 23%. І найцікавіше, учасники цієї милої організації могли збиратись й грати в карти, шахи, доміно. Тобто у все те, що дозволяв тодішній уряд російської імперії.
Членський квиток – ось мій документ!
Члени клубу отримували членські квитки. Вони розподілялися на чотири категорії: почесні, довічні, дійсні й змагальні. Кандидатів в члени клубу називали аспірантами. Для того, щоб увійти в товариство, вони мали залучити на свою підтримку більше ніж двох дійсних членів організації. Що цікаво, згідно зі статутом до лав автолюбителів могли залучатись і представниці слабкої статі. Що правда наочних прикладів цього немає.
Слід зауважити що сумський автомобільний клуб мав свою атрибутику, а саме прапор й членські значки, причому і на одяг, і на авто.
З самого початку передбачалося, що до клубу увійдуть лише шляхетні й заможні автолюбителі. Тому тут був започаткований досить високий рівень членських внесків. У перший рік треба було скинутись по 100 руб, всі наступні по 50. Для змагальників планка дещо понижувалась, відповідно 25 й 15 руб. Довічний же квиток у Сумському автомобільному клубі коштував від 600 руб.
