Часто спадає на думку, що історія складається не тільки з біографій видатних людей та опису гучних подій. Не менш важливим є зберегти пам’ять про звичайних людей минувшини, їх життя, побут, знання та вміння. Більше на sumy-future.com.ua.
З чого все починалося?
У місті Конотоп, що на Сумщині, з жовтня 2019 року почав свою роботу приватний музей родини Петрич. Основу експозиції музею складають речі, що належали пращурам власника музею, Олександра Петрича. І серед них, зокрема, є оригінальні речі, які не так просто знайти у XXI столітті. Як говорить власник музею Олександр в одному з інтерв’ю, він дуже захотів зберегти пам’ять про простих людей та їх ремесла.
Олександр Петрич протягом багатьох років працює водієм у Конотопі, займається перевезенням вантажів по місту та надає послуги вантажного таксі. З дитячих років, як згадує пан Олександр, він постійно щось колекціонував – марки, етикетки з сірників, монетки… Жага до колекціонування збереглася і знайшла втілення у власному музеї.
Музей родини Петрич розпочинається з історії роду Петричів – власне, тому його і назвали «родинний музей». Діди пана Олександра були простими селянами: один із них працював у сільському господарстві й вирощував пшеницю, другий займався багатьма ремеслами – був теслею, столяром, бондарем та шевцем. З часом ці ремесла забуваються, їх не наслідують. Від дідів у хаті полишалося багато різного знаряддя, що і стало початком експозиції музею. Також у батьківській хаті знайшлося чимало посуду, вишиванок, картин та інших раритетних речей, якими щодня користувалися члени родини.
Для того, щоб розмістити всі експонати, звільнили одне приміщення. Та згодом прийшлося розширити простір, оскільки кількість речей почала невпинно зростати: щось привозили друзі, щось Олександр знаходив та купляв на аукціонах.
Що можна побачити?
В приватному музеї родини Петрич головним чином представлені експонати, що притаманні Сумщині. Для господаря музею такі речі особливі, бо рідні. Експонати дарують музею мешканці сіл Конотопського району та тої частини Чернігівської області, що раніше належала до Конотопського повіту. Деякі речі присилають з інших областей України.
Дуже дорогий для господаря оберіг музею Кузя – іграшка, яку подарували дівчатка з інтернату санаторного типу, що є біля Конотопу.
Мешканець села Підлипне віддав музею жорна. Як розповідала його бабуся, в часи голодомору 1947 року їх закопали десь у садибі. Перероблюючи бабусину хату, чоловік знайшов жорна та передав до музею.
В музеї є також рубель, що використовувався для накладання сіна на віз або сани. Верхній шар сіна клали вздовж, після чого затягували гачками та мотузками, щоб воно не розсипалося в дорозі.
Найдорожчими для музею є речі, що були зроблені дідом та батьком Олександра Петрича і якими користувалися у його родині. Господар з гордістю демонструє світлину 1937 року, на якій його мамі тільки три роки. Прикрашає колекцію родинний самовар початку XX століття.
Хто приходить до музею?
До музею приходять різні люди, і, відповідно, кожний отримує свої враження. Відвідувачів дивує розмаїття представлених експонатів. Люди старшого віку пригадують своє дитинство і час, коли такими речами користувалися. Сільські діти із захопленням розповідають, що такі речі є на подвір’ях бабусь. Дітлахи з міста цікавляться, як називаються речі та як їх використовують.
В музеї головним чином проводяться загальні екскурсії, на яких господар музею розповідає гостям все, що їх цікавить, та відповідає на запитання. Також були тематичні екскурсії з історії кераміки та вишиванки. Для проведення тематичних екскурсій пан Олександр запрошує професійних дослідників.
