Дім для кожної людини завжди був і буде символом родинного затишку й тепла, це неначе маленький всесвіт. В ньому завжди зберігали свої традиції та пам’ять про предків, відносилися з великою повагою до минулого. Світ рухався вперед, з’являлися нові традиції, які вдосконалювали та змінювали протягом століть.
Як будувалися будинки в минулому, чому оздоблювали в червоний колір та чому покуття – святе місце, далі в матеріалі на сайті sumy-future.
Будівництво житла
Сумчани завжди по-особливому ставилися до вибору місця для зведення будинку. Починаючи з різних дрібних деталей, й закінчуючи обрядами.
В ті роки, вважалося, що дім не повинен розташовуватися на місці, де раніше, наприклад, була дорога, або в заплаві, або у руслі ріки, яка пересохла. Не будували будинки й на місці, де раніше була стайня чи хлів або де часто сварилися чи хворіли.
Окрім цього, помешкання не повинно було бути меншим розмірами, ніж попереднє, бо якщо побудувати менший будинок, то родина зменшиться.
Тому, перед будівництвом, сумчани завжди зверталися за порадою до старших людей і, навіть ходили до відьом на Холодну гору, за річку Сумку.
Будували переважно влітку та навесні у визначені дні. Так, найбільш сприятливими для початку будівництва вважали вівторок, четвер, п’ятницю та суботу.
У XVIII-XIX ст. традиційним житлом була білена хата під солом’яним дахом. А щоб домівка була не така сумна, місцеві часто її прикрашали яскравими візерунками. Проте наприкінці XIX століття розписи на стінах вже не практикували.
Разом з тим, кожен дім сумчанина мав свої особливості. І відрізнялися не лише матеріалами для будівництва, а й технологіями.
У XX столітті будували хати-мазанки, вони були з дерев’яного каркаса, обліплені глиною із перемішаною соломою. Такий будинок сінами розділяли на дві зони. В одній половині проживали господарі, на іншій тримали худобу.
В будинках заможних сумчан стіни були з дубового і соснового бруса. Та попри статус й рід, кожна господиня тримала дім в чистоті, й раз на два тижні білила житло.
Як виглядали традиційні домівки
Окрім звичних меблів, в домі обов’язково виділяли місце для покуття – святе місце, де стояли ікони прикрашені сушеними польовими квітами та власноруч вишитими рушниками.
Сумчани вірили, що червоний колір в інтер’єрі береже від біди, а червоні лінії на стінах оберігають від нечисті. Користувалися й оберегами. Прикрашали ними стіни, вікна, двері.
Для кожного сумчанина, як і для кожного українця, дім – найзатишніше місце. У кожної домівки свої особливості, які формуються завдяки традиціям та звичаям. Хоч нині будинки мають інший вигляд. Ми, однак зберігаємо в пам’яті ті традиції, які започаткували наші предки, й часто використовуємо їх, коли будуємо або купуємо власне житло.
