Унікальну програму для сліпих розробили в Сумах. З її допомогою люди із вадами зору зможуть зорієнтуватися у потоці громадського транспорту та дістатися потрібної зупинки. Як це все виглядає, розкаже журналіст нашого сайту sumy-future.
Програма для сліпих
Програма нині на фінальному етапі тестування і вже незабаром з’явиться у вільному доступі в Плей маркеті для користувачів усієї України. Ініціаторами створення такого за стосунку було подружжя Анатолія та Дар’ї Сасів. Обидва мають вроджене глибоке порушення зору. Тому часто доводилося стикатися із незручностями під час поїздок у громадському транспорті. Адже навіть дістатися до потрібної зупинки – вже велике випробування. Вони ж стали й першими, хто випробував цей додаток. Анатолій Саса, голова ГО «Ініціативи Слобожанщини», говорить:
«Він визначає твоє місце знаходження. І зразу видає список зупинок в радіусі 500 метрів. Ти сам уже обираєш потрібну тобі зупинку, з якої тобі потрібно рухатися. Визначається тут навіть час коли потрібний маршрут прибуває на цю зупинку, дуже зручно це. Визначає, чи це низькопольний, що дуже важливо для людей з інвалідністю інших нозологій, для візочників саме, чи звичайний тролейбус».
Як незрячі сумчани відчувають себе в місті
Донедавна Суми залишались єдиним обласним центром в Україні, де не було жодного світлофора з озвучкою для незрячих людей. Звичайно ж, Анатолій та Дарія із такою унікальністю не змирились, тому нині у місті — вже чотири світлофори з відповідним звуковим сигналом.
За словами Анатолія Саси, щоб облаштувати один пішохідний перехід для незрячих, необхідно 20 тис. грн. Для міського бюджету це мізерні кошти, тому і справді незрозуміло, чому в Сумах досі лише чотири світлофори з озвучкою. Аналогічна ситуація із комунальним громадським транспортом. Дарія Саса розповідає:
«Не лише незрячим, а й іншим пасажирам дуже зручно, коли повідомляється номер тролейбуса, який прибуває. Ми цього вимагаємо від водіїв, тому вони нас добре знають. Але зовнішню озвучку деякі вмикають лише тоді, як бачать нас на зупинці. Тим часом її можуть встановити на тролейбус ще на заводі. Коштує таке задоволення лише 3,5 тис. грн.»
Із ким тільки не довелось воювати Анатолію та Дарії, починаючи від чиновників і закінчуючи перевізниками. І всюди вони зустрічали спротив, агресію та непорозуміння. Але не відступилися. Дарія Саса говорить:
«Та все-таки головна наша функція – інформувати колег про нові можливості, що відкриваються перед ними через зміни у законодавстві. Тому проводимо семінари, тренінги, ділимось досвідом та самі продовжуємо його набувати. У нашій громадській організації є юрист, він також має інвалідність із зору і так само, як і ми, працює безплатно. Існує у нашому громадському житті й чимало приємних моментів: зокрема, колективні культпоходи в театр та екскурсії. Минулого літа побували в Батурині, а на нинішнє запланована поїздка до Пустовійтівки, на батьківщину славетного Петра Калнишевського».
