Собор Зішестя Святого Духа або роменський Святодухівський собор – православний храм у стилі українського бароко історичному середмісті Ромнів Сумської області. Далі на sumy-future.
Історія появи
Він з’явився тут у першій половини XVIII століття (1742 році) і відноситься до споруд в стилі українського відродження. На будівництво пішло цілих чотири роки. До слова, храм побудували на місці більш старої церкви, заснованого в 1689 році
Зведений у формі куба, з бароковими фронтонами і трьома банями. Зараз бані відрізняються від тих, що були першочергово – до 1941 року вони були грушеподібні.
Собор височить на краю високої гори на правому березі річки Сули. З одного боку до території храмового комплексу примикає Базарна площа, поряд розташовано давньоруський дитинець, вірніше, те, що від нього залишилося.
До храмового комплексу Святодухівського собору крім самого храму, входять Василівська тепла церква з дзвіницею та будинки священика. Споруди велично височать над містом, і їх легко можна роздивитися з будь-якої її точки.
Василівська тепла церква нагадує дзвіницю з трапезною. Храм заклали у 1751 році й зводили аж 29 років! Фінансував його будівництво відомий старшинський рід Полетики. Першочергово церкву освятили на честь Успіння Богородиці, але у ХІХ столітті він був переосвячений на честь Святого Василя.
Василівський храм пережив радикальну реконструкцію у 1866-67 роках. Його перебудували за проектом українського архітектора, академіка Євгена Червінського. Йому належить чимало споруд у Львові, де він народився, жив і працював (наприклад, будівля реконструйованої Головної пошти міста). Творив Червінський здебільшого у стилі модернізму,в архітектора було багато планів та задумів, але його життя обірвалося у 42 роки.
Але повернемось до роменської теплої Василівської церкви. Велику цінність становить храмовий іконостас – його нижній ярус датується 1811 роком.
У соборі колись знаходилася картина із зображенням Мадонни, одягненої в український одяг. Вона розташовувалася над місцем поховання Марії Маркович — дочки відомого українського етнографа і фольклориста Якова Марковича.
Подейкують, що це був портрет дівчини. Картину створив український художник XVIII століття Григорій Стеценко – уродженець Ромен. Він був придворним маляром графської родини гетьмана Розумовського – створював портрети родини Розумовських, писав ікони для маєтків та іконостасів у Козельці. Апогеем його мистецтва є іконостас собору в Почепі (нині Брянська область, але місто знаходиться на території української історичної землі під назвою Стародубщина) у стилі українське бароко.
Зараз полотно зі Святодухівський собор знаходиться в Роменському краєзнавчому музеї.
Знакова святиня
До речі, Святодухівський собор – не єдиний цікавий храм Ромнів. Уваги також заслуговує Всіхсвятська церква. Вона розташована на цвинтарі, який колись вважався некрополем.
Храм зведено у 1866-1873 роках у стилі неокласицизму із елементами історизму. Святиню було зведено на місці старої дерев’яної церкви, датованої 1700 роком. До речі, автором проекту Всіхсвятської церкви був вже відомий нам львівський архітектор Євген Червінський.
До слова, деякі храмові споруди з’явилися значно пізніше, ніж було побудовану саму Всіхсвятську церкву. У 1895 році з’явилася дзвіниця, а через рік – церковно-парафіяльна школа. У радянський період церква була закрита, а відродження храму почалося лише в 1996 році.
Поряд із храмом стоїть старовинна родова усипальниця – єдиний склеп, який зберігся після більшовицького нашестя та масових пограбувань.
