Популярність кінематографу та мода на походи до кінотеатру в Сумах зародилася ще в минулому сторіччі. Перші Сумські кіномани насолоджувалися німим кіно з незвичним супроводом,але чи так все було гладко? Розбираємось у цьому питанні на сайті sumy-future.com.
Перші «ластівки» кіновиробництва
До появи у місті першого стаціонарного кінотеатру на початку ХХ сторіччя сумчани вимушені були терпіти ряд незручностей. Приміщення для «оживаючих картинок» були зовсім не пристосованими для прийому великої кількості людей – там панувала задуха та спека, а якщо глядачі приводили тварин, то після такого візиту додому можна було принести бліх.
«Електротеатри» (саме так називали кінотеатри з електрифікацією) так званої першої хвилі мали гучні та промовисті назви – «Ампір» (розміщувався нс вул. Соборній), «Цейлон» (тогочасний провулок Монастирській, нині – пров. Терезова, 2),«Люкс» (знаходився у будівлі Дворянського зібрання на вул. Петропавлівській, 63), а дерев’яний літній кінотеатр «Ілюзія» Катерини Холмогорової знаходився при вході у парк Ліщинських, а нині ім.Івана Кожедуба).
Також можна виділити «Міраж», який знаходився в будинку місцевого купця на прізвище Крюгер по вул. Воскресенській. До речі, він відрізнявся фойє неймовірної краси зі сталактитами, що імітували казкову печеру.
Але у 1916 році у електротеатрів з’явився серйозний конкурент – перший стаціонарний кінотеатр «Оріон» (вул. Соборна, 48), одним з власників якого був хвацький підприємець Люмінарський. Він не пошкодував грошей і облаштував чудову систему вентиляції та хороше освітлення у приміщенні, домовився про ексклюзивні права на фільми з вітчизняними зірками «німого» кіно і оновлював репертуар кожні три дні.
Також пан Люмінарський активно давав рекламу свого закладу у місцевій пресі. І, накінець, він перейменував своє дітище в «Театр мистецтв». І дійсно – мистецтву тут було місце. Фільми без озвучки, які крутили по декілька стрічок за один сеанс, супроводжувалися грою «живих» музикантів. Приміщення використовували не лише для показу кінокартин, алей для театралізованих дійств, покликаних розважити охочу до видовищ публіку.
З приходом радянської влади «Театр мистецтв» перейменували у кінотеатр Карла Маркса, але згодом він був названий на честь Тараса Шевченко.
«Золотий» час сумського кінопрокату
Але розквіт кінопрокату у Сумах припав на 50-70-ті роки минулого сторіччя. І якщо в післявоєнні роки особливою популярністю користувались так звані пересувні кінотеатри, то в 60-ті кінотеатри почали з’являтися один за одним: «Космос», «Комсомол». В 70-ті дерев’яну «Ілюзію» замінив «Луч», а «Ампір» з часом став «Хронікою», проте в 50-ті його знесли, слідом за ними побудували «Псел», «Супутник», «Дружба», а в 80-тв у Сумах з’явився кінотеатр «Совремєннік» та «Октябрь».
Саме «Дружба», який прочинив свої двері для кіноманів у 1972 році, користувався величезною популярністю – за місяць кінотеатр приймав близько 100 000 відвідувачів. Деякі фільм були настільки популярними,що їх показували цілий місяць, а черги за квитками тягнулися аж на вулицю. Ще б пак – в новоспечених закладах культури показували окрім вітчизняних зарубіжні кіношедеври, а для глядачів це було справжнім «вікном в Європу».
У буремні 80-90-ті великою популярністю користувалися відеосалони. Наприклад, один з них знаходився у парку «Казка».
В сучасних Сумах діє три кінотеатри, два з яких дожили до наших днів ще з минулого сторіччя – «Космос» та «Дружба». Ще один – «Планета кіно» знаходиться в ТРЦ «Мануфактура».
