На самому початку ХХ сторіччя, ще до Жовтневої революції,у Сумах діяло 6 кінотеатрів, яких зараз, на жаль, вже немає «в живих». Це «Цейлон», «Міраж», «Люкс», «Ампір», «Ілюзія» та перший стаціонарний сумський кінотеатр «Оріон». Про останній і піде мова у нашому матеріалі на сайті sumy-future.
Як на очах «оживала» картинка
Цей відомий на все місто заклад культури розміщувався за адресою Соборна,48. «Оріон» з’явився у Сумах наприкінці 1916 року. Через 17 років, у 1933 році будівлю реконструювали.
«Оріон» якісно відрізнявся від своїх «попередників». Перші кінотеатри,як правило, були розташовані в приміщеннях, зовсім не пристосованих для зібрання великої кількості людей. Всередині панувала спека та задуха, часто відвідувачі приводили з собою тварин, що створювало певні незручності іншим глядачам.
Заклад змінив кількох господарів. Одним з найвідоміших з них був власник «Гранд-отелю» на вул. Воскресенській – Люмінарський. В 1917 році підприємець перейменував своє дітище та назвав заклад помпезно та з розмахом – «Театр мистецтв».
До речі,в той час у вжиток тільки входила електрифікація, а заклад на модний лад називали «електротеатром». У оновленому екс-«Оріоні» Люмінарського було покращене освітлення та вентиляція. Господар домовлявся про ексклюзивне право на прокат найвідоміших фільмів з провідними вітчизняними зірками, а програма оновлювалася кожні три дні.
Люмінарський, як людина ділова та хвацька, навіть давав рекламні об’яви свого кінотеатру в місцевій пресі.
До слова, цікавою була схема роботи тогочасних кінотеатрів. Посередниками між виробниками кінострічок та кінотеатрами були розповсюджувачі фільмів. «Електротеатру» надавалася копія кінокартин, а власник закладу платив в залежності від кількості показів стрічки на екрані.
В той час кіно ще було «німим», а в якості музичного супроводу використовували «живих» музикантів та навіть цілі оркестри. Середня тривалість фільму складала 15-20 хв. За один сеанс зазвичай «крутили» не один, а якомога більше фільмів, причому на високий швидкості – у глядачів голова йшла обертом від таких темпів!
Треба сказати, що у двоповерховій будівлі «Оріону» (він же «Театр мистецтв») розташовувався також зал громадських зібрань. Хазяйновиті та охочі до грошей власники кінотеатру швидко зметикували, що приміщення можна використовувати не лише для показу кінострічок, але й влаштовувати у залі вистави та театралізовані дійства. Перед публікою, яка застигла у передчутті та очікуванні чогось незвичного, виступали фокусники, танцюристи, імітатори,причому, серед інших, і іноземні гастролери!
Не обходилось і без казусів. Наприклад, під час сеансу могла загорітися плівка. Відчувши запах горілого та побачивши полум’я, очманіла публіка бігла до зачинених дверей з кінозали,та часто просто «виносила» їх. Ось такі непередбачувані збитки доводилося включати власникам кінотеатру у статті витрат.
Дорогою до забуття
Після революції «Театр мистецтв» перейменували у кінотеатр ім. Карла Маркса, а згодом (у 1920-х роках минулого сторіччя) отримав ім’я видатного українського поета Тараса Шевченко,адже поряд з будівлею розташовувався сквер та пам’ятник великому Кобзареві.
У місті почали, як гриби після дощу, «рости» інші кінотеатри, але екс-«Оріон» залишався головним, статусним, адже знаходився у самому серці міста. До того ж він був дуже містким та комфортабельним. Окремо варто сказати про його фойє, яке прикрашала гарна монументальна мозаїка на шевченківську тематику. Нажаль, панно не збереглося.
За часів незалежності України у приміщенні колишнього кінотеатру «облаштувався» нічний клуб,а пізніше – бар-ресторан.
