Друкарська справа у Сумах тісно пов’язана з прізвищем Ільченко. Саме купці-ентузіасти заснували у місті першу повноцінну газету, яка максимально нагадувала сучасні друковані періодичні видання. Але з чого все починалося? Далі на sumy-future.
Початок друкованої ери
10 травня 1872 року стало знаковою датою історії друкарської справи на Сумщині. Саме цього дня влада схвалила видання першої місцевої газети – «Сумський листок».
Газету друкували у найстарішій друкарні Сум, яка працювала у місті з 1867 року та була заснована Василем Родіоновим у приватному будинку на вул. Лебединський. Пізніше відкрилися й інші – 1877 року друкарня Счасни, 1882-го – друкарня Будкова.
На початку XX століття друкарень у місті налічувалося безліч, але всі належали приватним особам. Особливо можна виділити зі списку братів Ільченко. Вони не обмежувалися поліграфічною продукцією, а відкрили власну повноцінну громадсько-політичну газету, яка проіснувала до радянського періоду – «Сумський вісник».
До речі, Іван Ільченко володів не лише друкарнею та газетою, а й книгарнею та магазином з продажу паперу.
Варто трохи розповісти про те, хто стояв у витоків видавничої справи в Сумах. Іван Григорович Ільченко. Він народився у селі Шпилівка, працював на місцевих купців. Хоч він і мав лише початкову освіту, був тямущий хлопець, а любов до літератури підштовхнула його до торгівлі папером та книгами.
У 1903 році він вирішив заснувати власну справу – фірму «Іван Григорович Ільченко», яка потім змінила назву на «Товариство друкарської справи І.Г.Ільченко та брати».
Цегляна будівля друкарні з’явилася на вул. Бєлінського, 2 ще 1904 року. Будинок симетричний, зведений у «цегляному стилі» з елементами неокласицизму та модерну.
Друкована справа по-сумськи
Друкарня складалася з палітурної майстерні, книгарні (вона розташовувалася на вул. Соборній), власне друкарського виробництва та видавництва газети «Сумський вісник», яке спочатку мало назву «Сумський торгово-промисловий листок оголошень» і робило акцент на рекламі.
Спочатку Ільченко поширював газету безкоштовно серед городян – рекламний буклет мав покрити витрати на виготовлення, але в січні 1912 року світ побачив його «Сумський вісник» – практично сучасну газету.
До речі, у магазині Ільченко продавав підручники та навчальні матеріали, а також канцелярію. Також він володів дерев’яним кіоском, який розташовувався біля Першої жіночої гімназії та початкової школи.
У друкарні та палітурній майстерні братів Ільченко працювало 38 осіб. До речі, друкарня була побудована приблизно у 1910-х роках. Спочатку там друкували бланки, візитки, запрошення на заходи, а з 1912 року почала виходити власне газета «Сумський вісник». У друкарні працювала одна друкарська машина – “американка”.
Сам же Іван Григорович жив на розі вулиці Нижньособорної та колишнього Безсмертного провулка. Нерухомість дісталася йому як посаг дружини. Саме в одній частині цього будинку розташовувалася друкарня.
Газета з первозданному вигляді проіснувала до жовтня 1918 року, потім вона стала партійним виданням партії «Народна свобода». У грудні того ж року «Сумський вісник» було закрито. Щоправда, у Сумах видавалася ще одна газета – «Наш голос» Ради робітничих та селянських депутатів, більшовики поспішили зробити видання «правильним», і таким чином «Наш голос» став єдиним друкованим виданням Сум, проіснувавши до революції.
Потім у місті з’явилися й інші газети: «Великий Океан», «Робоча газета», «Ізвєстія Сумської Ради робітничих та солдатських депутатів».
У 1919 році з’являється видання «Комуна», а через рік — «Влада Радам!», чия редакція видавала літературний альманах «Горнило».
