Суми – місто овіяне легендами та міфами, в які вірять навіть корінні сум’яни, а гості міста з захопленням слухають фантастичні версії про визначні пам’ятки і шукають підтвердження, адже всі ми любимо загадки. А що, запитує sumy-future, як деякі сумські байки – це бувальщина? Давайте розберемося!
Сумки для сум’ян
Перша легенда пов’язана з символом міста якому навіть встановлено пам’ятник – сумкою з грошима. Начебто саме назва міста тісно пов’язана з цим «аксесуаром».
А все почалося у так званому Старому селі – місцині на березі річки Псел, що існувала ще до появи нашого славетного міста. По легенді, засновник Сум отамана Герасим Кондрат’єв разом зі своїми козакам прибув туди для освоєння навколишніх територій та будівництва неприступної фортеці «Сумин городок». До речі, залишки форпосту і досі можна побачити у центрі міста.
За старою легендою, саме на гроші, знайдені козаками в торбах на березі водойми, і було засновано Суми. Ось чому на гербі міста зображено три сумки.
Але існує інша, альтернативна легенда, про походження назви міста. І пов’язана вона з річкою Сумкою, що колись протікала у цій місцевості. На жаль, зараз від неї лишився тільки кволий струмок.
Покарання для розбійниці
З іменем Герасима Кондрат’єва пов’язана ще одна міська легенда. Мова йде про найстарішу кам’яну церкву міста, що вражає красою та розмахом, родову усипальницю Кондратьєвих – Воскресеньский собор. Подейкують, що у храмі живе привид жінки, яку було замуровано у стіну живцем. По одній з версій це сестра Кондрат’єва, а за іншою – донька Герасима на ім’я Марія.
Дівчина відрізнялась не тільки неймовірною вродою, але й норовливим характером. Вона стала розбійницею – справжнім ватажком банд, що тероризували місто. Герасим знав про злодіяння родички і намагався всіляко достукатись до неї, але його спроби виявилися марними. Тоді козацькому полковнику не залишилось нічого іншого, як спіймати та покарати зловмисницю. Кондрат’єв замурував жінку в одній зі стін собору.
Здавалося б – черговий міський міф, якби в середині 80-х років минулого сторіччя археологи дійсно не зайшли жіночі останки в одній зі стін святині.
Символ міста «з секретом»
З одним з пізнаваних символів Сум , альтанкою біля краєзнавчого музею, теж пов’язана легенда. Кажуть, що її побудовано без жодного цвяха, проте це легко перевірити та переконатися в зворотному, але ж так хочеться оповити загадковістю цей мереживний витвір мистецтва з дерева.
Реальна історія появи альтанки теж легко могла б стати міським міфом. Так, в ХІХ столітті російські геологи вирішили, що у Сумах є нафта, та чомусь почали проводити пошукові роботи саме у центрі міста.
Попри всі зусилля, корисні копалини так і не вдалося знайти. Містяни почали цікавитися «секретними» розкопками у серці Сум, а влада не знала, як краще вчинити, і через деякий час не прозоро натякнула, що горе-геологам пора «на вихід». Аби якось облагородити місце розкопок, чиновники вирішила облаштувати відкриту терасу і прикрасили її альтанкою – сліди невдалих експериментів було успішно та креативно «замасковано».
Сумський «привіт» з Єгипту
Про сумську піраміду не чув лише ледачий. Вона виділяється серед інших пам’ятників на центральному сумському кладовищі. Ще б пак! В України пірамід всього 4, всі вони знаходяться на некрополях, включаючи і нашу. Природно, що ці «атрибути» єгипетських фараонів обросли легендами та загадками.
Одна з найрозповсюдженіших – це данина масонському ложе, що таємно існує і донині в Сумах. Підтвердження чи спростування такому поясненню немає, але для шукачів пригод та любителів конспірологічних теорій воно звучить привабливо.
А ось інша теорія появи сумської піраміди більше схожа на правду. Так, усипальниця, скоріше за все, належала заможній родині, яка захоплювалася культурою Эгипту та вивчала її. Про це свідчить досконале наслідування головним правилам єгиптян при будівництві пірамід. Наприклад, цеглу клали звичним способом, потім зрізали, а далі покривали спеціальною сумішшю, що надавала будматеріалу блиск та подовжувала його термін служби.
До того ж, побутує думка, що людина або люди, поховану у незвичний усипальниці, були відлучені від церкви (можливо, самогубці), адже піраміда була встановлена за територією діючого тогочасного кладовища.
По ще одній версії у піраміді похована чарівна панна – коханка місцевого пана та прима сумського театру. Вона покінчила життя самогубством через заборонене таємне кохання, а невтішний аристократ звів для неї склеп-«піраміду».
До речі, згідно архівним документа, це припущення «тріщить по швах». На час будівництва церкви Петра та Павла, поряд зі старим міським кладовищем було закладено нове – Соборне, а саме місце, відведене під Петропавлівський храм, було гумном – саме тут місцеві зберігання снопи та провітрювали й сушили зерно. Отже, спершу за містом повинно бути старе кладовище, потім гумно, а вже за ним і на місці гумна – нове кладовище. Якщо виміряти відстань між усипальницею та пірамідою, то остання, скоріше за все, була побудована вже на новому кладовищі.
До того ж, подейкують, що в середині усипальниці колись були таємні ходи! Один вів до церкви Петра та Павла, а інший – до річки Псел, що протікає в районі сучасної вулиці Кондрат’єва.
Секрет нездоланності Сум
Кажуть, що секрет надміцних будівель в старій частині міста криється в використанні при їх будівництві… та званого «желєзняка». З цього будматеріали побудовано будинки, а також вимощено бруківку, що пробивається деінде через сучасний асфальт. Це спеціальний вид цегли, створений за певною технологію для довгої експлуатації, що має віковічний «строк придатності».
Спочатку з нього будували храми, а за часів царату – «стратегічно» важливі будівлі та будинки. За виробничими потужностями нового будматеріалу стояв почесний громадянин та «права рука» «цукрового короля» Харитоненко, який обіймав посаду управляючого його заводами, – Іван Асмолов. Це саме його ініціали викарбувані на кожній цеглині «желєзняка».
Можливо, часткову завдяки такому серьезному підходу до будівельної справи наше місто героїчно та стійко тримається і під час війни, адже дух незламності витає по вулицях, вуличках, тротуарах і стосується кожного.
