Четвер, 23 Травня, 2024

Свято-Троїцький собор – велична споруда величного життя

Починаючи будувати Свято-Троїцький собор один з авторів цієї ідеї, натхненник і головний спонсор будівництва Павло Іванович Харитоненко дуже хотів, щоб його дітище було подібне, а можливо і перевершувало у чомусь храми Петербурга – Ісаківський і Троїцький. Про те, як відбувалося будівництво читайте на sumy-future.com.ua.

Бог любить трійцю

До появи у Сумах Свято-Троїцького собору, тут вже було збудовано дві церкви освячені в честь святої трійці. Перша була дерев’яна, її поява датується приблизно 1730 роком. Річ у тому, що місто розросталося і поселенці, які жили за річкою Сумкою захотіли мати свою церкву, яка згодом і з’явилася.

Пізніше, майже через 100 років, представники відомого роду Линтварьових, Михайло та його небіж Павло збудували за свій кошт муровану двопрестольну церкву. Вона знаходилась на нинішній Троїцькій вулиці, неподалік, саме від Свято-Троїцького собору. Але економічне зростання міста Суми в середині ХІХ століття призвело до того, що ця Троїцька церква мала вже півтори тисячі парафіян і не справлялася. Тому постало питання або ж її реконструювати, розширити, або ж побудувати нову, більшу церкву й більш величну. Рішення було ухвалене досить швидко, саме на користь будівництва нового храму. Всі витрати пов’язані з роботою взяв на себе Павло Харитоненко і вже у 1901 році освятив початок робіт.  

Сьогодні гроші, завтра церква

Керувати будівництвом і вести його було доручено талановитому місцевому архітектору Густаву Карлу Шольцу. Він вже мав досвід проєктування і будівництва у Сумах, звівши тут кілька знакових споруд. Наприклад саме йому приписують будівництво оригінального Червоного будинку у сквері ім. Тараса Шевченка, який сьогодні є частиною Палацу дітей та юнацтва. Місцеві краєзнавці не можуть впевнено сказати чи проєктував пан Шольц цю величну споруду, але те, що він довів її до логічного кінця, звівши у Сумах шедевральну культову споруду залишається фактом. 

Пало Харитоненко не шкодував грошей на будівництво і це дало змогу вести його досить швидкими темпами. За перший будівельний сезон, який розпочався у травні й завершився восени, будівлю “підняли” до карниза, вклавши не менше 3 млн цеглин. До слова цеглу використовували й зі старої розібраної Троїцької церкви. Протягом 1902 року цегляні роботи були майже завершені й розпочались покрівельні. На третій рік, чи то пак, будівельний сезон, почались роботи по покриттю залізом великого купола і чотирьох малих.

Не так сталося, як гадалося

У Сумах розповідають таку історичну байку, що буцімто коли Павло Харитоненко був у місті, у своєму маєтку, який знаходиться неподалік від церкви, то організовував інспектування будівництва. Збиралась ціла команда з родичів, підлеглих, прикажчиків й вся ця кавалькада пішки вирушала до храму. Позад них їхали екіпажі, вся Троїцька вулиця була перекрита. Але перед цим, на будівництво засилався гінець, який швидко добігав і попереджав, що господар вийшов. Після чого всі робітники починали дуже старанно працювати. Це завжди тішило Харитоненка. 

Але не все було так гладко. Будівництво собору довелось призупинити, аж до 1911 року. Винна в цьому економічна криза початку XX століття.

Не вдалося Павлу Івановичу здійснити ще одну свою мрію пов’язану з будівництвом. Він дуже хотів зробити розпис стін подібним до розпису Володимирського собору у Києві, але художник Михайло Нестеров не взявся до роботи, порекомендувавши когось іншого.

Призначена на вересень 1914 року посвята Храму була скасовувана у зв’язку зі смертю Павла Івановича. Після початку Першої світової війни архітектор Шольц покинув Суми, син Павла Івановича, Іван взагалі не цікавився будівництвом.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.