Кадетський міст можна сміливо назвати сумським рекордсменом. По-перше, він найстаріший у місті. По-друге, це єдиний кам’яний, а точніше – цегляний, арочний міст Сум. Він з’явився на початку ХХ сторіччя, – тоді ж, коли було побудовано знаменитий кадетський корпус, – і розташований у парку неподалеку. До того ж міст, повідомляє сайт sumy-future, виконував важливу роль в житті кадетського містечка – служив як другий заїзд у корпус з боку річки Псел.
Про що мовчать сумські легенди
До речі, поява Кадетського мосту овіяна декількома міськими легендами. За однією з них, на його місці раніше була балка, а щоб її розрівняти, було вирішено встановити місток. Завдяки такому інженерному рішенню, гірка стала рівною, а місцеві кадети отримали чудову можливість кататися по ній взимку на санчатах.
А ось інша версія розповідає про те, що міст лишився як нагадування по чумацький шлях, що колись пролягав через річку Псел. Якій з них вірити, вирішувати вам.
Міст був окрасою доглянутого парку, де росли екзотичні рідкісні дерева та рослини, грав у променях сонця фонтан, а ліхтарі освітлювали облаштовані доріжки. Не дивно, що це місце стало улюбленою локацією для побачень кадетів з дівчатами та романтичних зустрічей закоханих.
Кадетський міст – «німий свідок» найгучніших культурних подій з кадетського життя. Наприклад, під час батьківських днів під містком грав оркестр, а музика лунала на весь парк. На цьому ж місці кадети влаштовували вистави та спектаклі.
Кадетський корпус: історія в деталях
Так, міст – це частина кадетського містечка, що було гордістю та окрасою міста. Сумський кадетський корпус було засновано відомим меценатом та благодійником, місцевим цукрозаводчиком Павлом Харитоненко. Насправді, ідея належала ще його батьку – Івану Герасимовичу Хритоненко – статському раднику. Проте дозвіл на будівництво він так і не отримав, а плани батька у життя втілив його успішний син.
Над проектом працював відомий український архітектор з польським корінням Кароль Іваницький. Йому також належали проекти палаців польських шляхтичів Корницьких (с. Рогачі Житомирської області), Погорських (с. Івки. Хмельницька область), а також проект реконструкції Луцького замку.
В 1900 році корпус прочинив двері для перших вихованців. До речі, будівництво великого учбового містечка для майбутніх захисників України тоді ще не було закінчено.
А уже до кінця 1902 року було повністю облаштовано центральний корпус с флігелями для викладачів та вихователів, директорський будиночок та канцелярія. Через рік, в 1903 році, на території кадетського корпусу з’явився лазарет.
З приходом радянської влади, у 1918 кадетський корпус було закрито, проте влітку того ж року останній український гетьман Павло Скоропадський відновив його роботу. Але з падінням гетьманщини в Україні заклад знов перестала функціонувати.
Пізніше тут знаходилася артилерійська школа, згодом – Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті, а потім – ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Івана Харитоненко.
З вересня 2011 року указом Президента України закладу було повернуто статус кадетського корпусу.
