Сьогодні Суми, як залізнична станція, значно поступається за популярністю вузловому Конотопу та Тростянцю, з його відомим на всю Україну полустанком Смородино. Але свого часу саме місто над Пслом стало колискою залізничного руху на Сумщині. Більше на sumy-future.com.ua.
Спочатку був цукор
А все почалось з того, що Сумське повітове земське зібрання вирішило врятувати цукрову галузь. Наприкінці 19 століття вона стала катастрофічно нерентабельною, погрожуючи занепасти й тим самим вщент зруйнувати цукрове королівство, яким в ті часи вважалась Сумщина. Держава голос депутатів почула і дозвіл на будівництво залізниці дала, хоча не обійшлось без лобіювання.
Дмитро Кудінов, історик:
“Цукрозаводчики мали своє лобі, як в місцевій владі, так і в Санкт-Петербурзі. Адже, хто знаходив “свої кінці”, котрим звісно що приплачували, в столиці Російської імперії, той отримував певне сприяння. Такий контакт був з тодішнім міністром фінансів, який і виступив з підтримкою цього будівництва.”
Про важливість будівництва залізниці говорить і той факт, що заради проведення залізничної колії поблизу декотрих цукрових заводів, були задамбовані в певних місцях річки Псел, Ворскла та Боромля. Крім того, було збудовано два великих залізничних мости, через Псел і Ворсклу.
Дмитро Кудінов, історик:
“По-перше, проєкт залізниці був накреслений таким чином, що він проходив повз декілька важливих цукрових заводів, по-друге, надавав можливість вивозити й інші сільгосп продукти. Тобто на перше місце висувались економічні моменти, пасажиропотік був другорядним. Але слід зауважити, що далеко не всі цукрові заводи опинились обабіч залізної дороги”
Не підмажеш, не поїдеш
Виконувати роботу було призначено такого собі Євгена Духовского, людину, яка маючи надзвичайні організаторські здібності, була не чиста на руку і не гребувала хабарями. Про талант пана Духовского, як керівника глобальних проєктів, говорить той факт, що будівництво залізниці закінчилось значно раніше, ніж було заплановано. Замість 2,5 її збудували й здали в експлуатацію вже через 2 роки. Щоправда, через деякий час на залізниці стались дві масштабні аварії, які породили кучу пліток, про те як вона неякісно будувалась, але відкриття карних справ за собою ці катастрофи не спричинили.
Дмитро Кудінов, історик:
“Час будівництва сумської залізниці 1876-77 роки, частково припав на російсько-турецьку війну, а це призвело до того, що частина робочих рук була мобілізована, також було ускладнене підвезення будматеріалів, у зв’язку з пріоритетом військовим вантажам, але пан Духовской впорався і замість двох з половиною років, збудував залізницю менше ніж за два. А вже після завершення будівництва у пана Євгена з’явилася садиба у Сімеїзі, на південному узбережжі Криму.”
Вокзал – ворота міста
Після того, як остаточно стало зрозуміло, що залізниця пройде через Суми, міська дума взялась вирішувати де ж побудувати залізничний вокзал. На розгляді у парламентарів було три проєкти: перший це те місце, де вокзал знаходиться зараз, вулиця Привокзальна, 1. Згідно з другим проєктом вокзал мав бути збудований північніше і знаходитись в районі сучасної площі Перемоги. А третій варіант передбачав будівництво воріт міста в районі сучасного розташування Сумського національного аграрного університету, вулиця Герасима Кондратьєва, 160.
Дмитро Кудінов, історик:
“Мені здається, що був обраний найзручніший варіант. Так він потяг за собою значні гідротехнічні роботи на Пслі, але вокзал був недалеко від центра міста, крім того, поряд знаходились промислові підприємства, такі як Павлівський цукровий завод, а пізніше Машинобудівельний завод, нинішнє Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання і деякі інші.”
Збудоване в ті роки приміщення вокзалу на жаль не збереглося, воно було зруйноване під час Другої світової війни у 1943 році.
Наздогнали й перегнали
Будівництво Сумської залізниці мало для міста величезне значення. В другій половині 19 століття Суми на Слобожанщині були за кількістю населення на четвертому місці, поступаючись Харкову, Охтирці та Лебедину. Але після будівництва залізниці у місті стався промисловий бум, з’явилась низка підприємств, і вже наприкінці століття Суми поступались за населенням лише Харкову.
Дмитро Кудінов, історик:
“Напередодні проведення залізниці у Сумах налічувалось трохи понад 13 тис. осіб, а після будівництва, за першим всеросійським переписом населення 1897 року у Сумах вже проживало понад 27 тис. осіб. З іншого боку Лебедин і Охтирка залишилися повз залізничного полотна. І хоча потім окремі тупикові гілки були до них проведені, вони вже не змогли наздогнати Суми.”
