Не минуло й 30 років, як в Україні був запроваджений мобільний зв’язок. Саме у 1993 році перший Президент України Леонід Кравчук на камеру зателефонував послу в Німеччині. Та розмова тривала всього 40 сек. За ці 30 років телефон з атрибута “крутості та елітарності” перетворився на річ повсякденного використання. Про те, як мобільний зв’язок з’явився у Сумах читайте на sumy-future.com.ua.
Найперший
У 1946 році у США у місті Сент-Луїс розпочався дослідний експеримент по експлуатації телефону в автомобілі. Саме цей телефон вважається першим, який зміг заговорити без проводу.
А вже у 1983 році у продаж, у тих же США, надійшов телефон, який був дуже схожий на трубку стаціонарного, мав вагу майже 1 кг, а довжину 33 см й тримав батарею під час розмови ледь довше ніж пів години. Випустила це чудо техніки компанія Моторола. А хотіла вона за цей виріб, ні багато ні мало, 4000$. Далі більше, у 1993 році був створений перший телефон з вбудованим годинником. У 1996 – випущена перша “розкладушка”, а у 1997 році перший телефон з кольоровим екраном. Не можна не згадати ще кілька подій, так 1998 році з’явився сенсорний екран, у 2000 телефон під’єднали до Інтернету, а пізніше вбудували в нього фотокамеру і МР3 плеєр.
UMC й легендарна Nokia
Перший мобільний оператор з’явився в Україні у 1992 році, це був славнозвісний й легендарний ЗАТ “Український мобільний зв’язок”, більш відомий як UMC. Але не дивлячись на це українці в масі своїй спостерігали за розвитком цифрових технологій з узбіччя, з причини відсутності грошей. Щоб було зрозуміло, телефон яким Леонід Кравчук говорив з послом в Німеччині у першій мобільній розмові в Україні вартував 2800$.
Майже стільки ж коштувала однокімнатна квартира на околиці Києва. Тому досить довго мобілки мали лише політична еліта та кримінальні авторитети.
Спочатку на ринку України пропонували телефони Motorola та Nokia, пізніше з’явилися Siemens та SonyEricsson. В UMC був пакет SIM-SIM, який передбачав купівлю стартового пакета, підписання контракту між абонентом і компанією з внесенням передплати. Спочатку плата знімалася як за вхідні, так й вихідні дзвінки. Рахунок поповнювався юнітами, були картки на 250, 500 і більше юнітів.
Придбати такі ваучери можна було лише у спеціалізованих магазинах. Там же пропонували за підписання такого контракту, придбати телефон за одну гривню. Багато хто погоджувався. До слова оплата за вхідні дзвінки була скасована у 2003 році й дехто вважає це початком справжньої мобілізації України.
Мобілізація Сум
Ситуація з мобілізацією у Сумах мало чим відрізнялась від загальноукраїнської. Певний час телефони були лише у “крутих”, як то бізнесменів, політиків, бандитів різних мастей. Основний офіс UMC знаходився в самому центрі міста на Соборній, за всіма питаннями люди зверталися саме туди.
Іноді містяни зустрічали на вулицях Сум великий Хаммер з написами UMC на дверцятах чи капоті. Це означало, що відбувається промо компанія, на честь якоїсь нової акції оператора. Хаммер був київський.
Телефони тоді носили в шкіряних чи тряпчаних футлярах з поліетиленовою вставкою спереду. За допомогою кліпси їх чіпляли на ремінь штанів. Відомо про такий кумедний випадок: по місту ходив психічно хворий хлопчина, з тих, кого вважають “місцевим божевільним”. Він збирав милостиню біля Собору й у нього на поясі висів модний мобільний телефон, що було якось дивно. При тому хлопець був дуже гордий, ніби він літав у космос з Гагаріним. Аж якось хтось натис кнопку на тому телефоні й він заговорив дитячим іграшковим голосом. Власник телефону був осоромлений.
Також дуже довго користувалася популярністю гра, яка називалась: перша секунда безоплатно. Іноді за цю секунду власники мобілок примудрялися вирішити свою особисту долю.
