Неділя, 14 Серпня, 2022

Подих славетної історії: топ маловідомих місць Сумщини, які вражають уяву

На Слобожанщині так багато місць, які важко знайти в довідниках, а заглядають сюди лише допитливі туристи, проте, побачити таку красу на власні очі – велике щастя а гордість за рідну землю. У нашому матеріалі на сайті sumy-future.com, пропонуємо екскурс до найцікавіших маловідомих пам’яток Сумської області, що не залишать вас байдужими.

Палацова розкіш у Кияниці

В селі Кияниця Сумської області причаїлася справжня архітектурна перлина, що й досі радує око тих, хто знає про цей скарб – палац Харитоненко-Ліщинських, що зручно «влаштувався» на березі озера. Доля маєтку тісно пов’язана з сім’єю найвідомішого підприємця Сумщини, «цукрового короля» Івана Харитоненко. 

У 1866 році саме він купив у Кияниці величезну ділянку землі, де у 1890 році звів палац та розбив розкішний парк, площею 56 га. До речі, проект маєтку належить Василю Залеському, який постарався на славу і створив справжній витвір мистецтва у класичному стилі.

Інтер’єри палацу вражали небувалою розкішшю. Всередині розташовувася зимовий сад з фонтаном та гротом, до якого вели двері прямо з їдальні, та нечуваної краси акваріум під скляною підлогою. Всього у маєтку було 40 кімнат, серед яких величезна бібліотека, більярдна зала, оббита крокодилячою шкірою.

Окремої уваги заслуговує парк з екзотичними рослинами, які зовсім не притаманні нашим широтам:  гінкго білоба, сосна Веймутова, каліфорнійська, канадська і віргінська ялина, клен Шведлера та інші.

Після смерті Івана Герасимовича, згідно заповіту, маєток перейшов до його племінниці – Марії Ліщинської, а з ним і всі місцеві виробничі потужності.

Сім’я Ліщинських з розумом розпорядилася майном – вони примножили статки, розширили виробництво та навіть почали активно скуповувати занедбані маєтки в прилеглих селах. Подейкують, що саме Ліщинські були одними з перших в Україні щасливими власниками автомобілів, що на той час означало велику розкіш.

До речі, маєток у Кияниці відносно непогано зберігся, хоча час його не пошкодував. Під час Жовтневої революції палац понівечили та пограбували, у радянські часи тут знаходилася музична школа, а згодом –  санаторій, можливо, саме тому будівля не постраждала в наслідок недбалої експлуатації. Звичайно, якщо зовні палац не чіпали, то внутрішню части переобладнали – замість розкішних зал тут з’явилися стандартні номери гуртожиткового типу.

До слова, маєток та парк знаходяться у підпорядкуванні аграрного університету Сум. Сумно, що у 80-х роках минулого сторіччя палац почав помітно руйнуватися та занепадати, але й досі він вражає красою та досконалістю архітектурних деталей та своєю надихаючою історією.

Унікальна церква у Пустовойтівці

У селі Пустовойтівка Роменського району є унікальна дерев’яна Троїцька церква, що зачаровує красою. Вона з’явилася тут у 1773 році стараннями останнього кошового Запоріжської Січі Петра Калнишевського, який був родом  цих країв. До того ж, триярусна церква була відома не тільки в Україні, але й за її межами.

З приходом «радянщини» доля храму стала незавидною – його перетворили у клуб, а згодом у приміщенні церкви облаштували склади для зберігання провіанту. Природно, що після такого недбальства святиня почала перетворюватися на руїни…

Капітальна реконструкція та реставрація Троїцької церкви відбулася у 2007 році за ініціативою тодішнього президента України Віктора Ющенко. Подейкують, унікальність храму в тому, що його відбудували… без єдиного цвяху, старовинним способом.

 Святиню привели до ладу та повернули їй першочерговий вигляд, зробили благоустрій території. Так, «з’явився на світ» заповідник «Посулля», до якого, окрім унікального храму, входить меморіал, музей та пам’ятник Калнишевського.

Поряд можна побачити дерев’яний млин ХІХ сторіччя, що знаходиться у робочому стані, але виконує роль пам’ятки,  а у самому селі варто відвідати та оглянути Миколаївську церкву. 

Неоготичний шедевр у Слободі

Цегляний неготичний маєток поміщика Курдюмова у селі Слобода  – перлина архітектури району, що майорить на фоні звичайних місцевих будівель.

Так, колись маєток належав німцю на прізвище Бош. Він подарував особняк свій коханій Зінаїді і за сумісництвом дочці сусіда-підприємця.  Згодом село, а з ним і маєток, перейшли до поміщика Курдюмова, який облаштував на новому місці цукроварню. Новоспечений місцевий підприємець оселився у садибі-палаці.

 До речі, попередні господарі не пошкодували на палац грошей: заради будівництва особняку вони  виписали з-за кордону найманих робітників італійців. Їх стараннями на початку ХХ сторіччя у селі з’явився «Червоний будинок» – розкішний зразок «цегляної» неоготики. Поряд з палацом знаходився сад і озеро з лебедями.

В центральній частині маєтку було облаштовано 4 кімнати власників, в південному крилі – приміщення для обслуговуючого персоналу, а у північній – покої для гостей.

З приходом більшовицької влади, маєток було розграбовано, сад – вирублено, озеро – занедбано. Потім у палаці облаштували пекарню в одному крилі, а друге перепланували та «робили» на 6 квартир з окремим входом у кожну.

До речі, під час розкопок біля палацу було знайдено склеп з останками немолодої жінки, але селяни злякалися знахідки і засипали яму.

У 80-тих роках минулого сторіччя маєток став занепадати, а у 90-ті  в будівлі сталася пожежа. Здавалося б, це кінець епохи «Червоно будинку», але від повного занепаду його врятував директор місцевого радгоспу Іван Рябоконь. Він відновив пам’ятку та опікувався нею. Коли через кілька років чоловіка не стало, будівля знов прийшла у запустіння. Вона смиренно чекає свого часу, аби знов радувати око місцевих та агротуристів.

«Доларовий» будинок у Бочечках

На Слобожанщині є власний «Білий дім», що наче зійшов з доларової купюри – це палац князів Львових у Бочечках Конотопського району.

Розкішний маєток належав донці власників села Андрія Івановича та Марії Дмитрівни – Ганні Львовій. Дівчина полюбляла їздити за кордон і після однієї з таких подорожей привезла проект нового маєтку. 

Зусиллями місцевих креслення втілили в життя за одне літо. Так в 1866 році у Бочечках з’явився двоповерховий будинок з білими колонами та граційними балконами в стилі класицизму. 

Ганна Андріївна полюбляла збирати у палаці місцеву знать та влаштовувати розкішні бали, про що нагадує велика бальна зала. Напівротона з колонною галерею танцювальної кімнати довершували розкішний інтер’єр та дарували гостям незабутній вид на парк.

До речі, ще задовго до появи палацу, у 1745 році на великій земельній ділянці, де згодом і з’явився маєток, було закладено розкішний парк. Цей рукотворний зразок ландшафтного дизайну вражав красою та розмахом. У парку знаходився ставок з широкими розлогими «венами» канав та лебедями, а посеред нього насипані три пагорби-острови – Горбатий, Лисий та острів Кохання.

У ставку була облаштована панська купальня, а в самому озері водилося багато риби.

З приходом радянської влади у розкішному маєтку був сільськогосподарський технікум, а у 30-ті роки минулого сторіччя – школа, яка знаходиться тут і донині. 

До речі, під час Другої світової війні німці намагалися спалити маєток Львових, але пошкодили лише дах, який вдалося швидко «реанімувати».

Latest Posts

.