Два перші генплани забудови міста Суми, були розроблені ще за часів Катерини II для повітових та інших міст у 1786 році. Однак цей основний закон містобудування в Сумах так і залишився лише на папері.
Невпинно зростаюче населення будувало свої будиночки на вільних площах, не дбаючи про законність забудови. Що дійсно цікавило таких забудовників так це топографія, а саме яри, як і в якому напрямку рухаються підземні води та де вони розташовані. Річ у тім, що в ті часи треба було рити колодязі, а щоб зручніше було це робити, краще знати де протікає вода під землею та виходячи з цього шукати місце розташування своєї новобудови. Більше на sumy-future.com.ua.
Не було б щастя, та нещастя допомогло
Але були й винятки. Так забудову в районі нинішньої вулиці Засумської провели виключно згідно з генпланом. Але тут справа не в тому, що у тогочасних чиновників виникло бажання жити й працювати за законом, нехай навіть містобудування.
Тогочасним отцям міста “допомогла” у цій справі пожежа 1839 року, після якої городничий і члени управи згадали про те, що десь мають бути креслення вулиць, зроблені п’ятдесят з гаком років потому, у далекому вже 1786 році й забудова цього району була зроблена чітко за кресленнями генплану. Тим більше, що після пожежі вцілілих будівель майже не залишилось.
В інші райони міста – Холодну гору, Нове місце, Шишкарівку з Оболонню – вогонь не перекинувся. Тому все залишилося так, як було – про відрегульовану забудову, на місці павутиння тих вулиць та провулків, навіть не стали думати.
За сірниками в Місто
Ще одним наочним прикладом того, як при забудові слід виконувати вимоги генплану, була Троїцька вулиця.
Згідно з документом, на ній мали бути контори цукрозаводчиків, але не було заплановано жодного магазину, де можна було б придбати найнеобхідніші предмети побуту. Те саме було й на паралельних вулицях. А тому, якщо комусь було потрібно до крамниці, то за всім, необхідним, як то одягом, взуттям, тканиною, продуктами, до сірників та ниток, треба було вирушати до центру, або як тоді говорили у Місто, на вулицю Соборну.
Саме там розташовувались усі великі й малі магазини, собор та інші споруди. До слова, всі будинки на Соборній і призначення їх приміщень були дуже схожі: нижній поверх зазвичай – магазин, на більш-менш просторому верхньому поверсі були житлові приміщення для господарів та квартирантів. Дуже схожі були й дворики: знизу розташовувались сараї різного призначення, згори – балкони з поручнями та невеликі приміщення-комори для мешканців. У дворі можна було відшукати вхід до підвалу, під будинками знаходились відхожі місця та ін. Антисанітарний стан цих відхожих дворів тримався весь рік, особливо посилюючись навесні. (У деяких дворах і сьогодні та сама картина.)
Після революції 1917 року, ще досить довго по всій Троїцькій вулиці був один-єдиний продмаг, побудований ще якимось купцем Барабахою.
Нам закон не писаний
Вже після відбудови району Засумки план міста Суми став виглядати досить екзотично. Західна сторона, безпосередньо Засумка була правильно розпланована на квартали, на відміну від північної та північно-східної. У так званому Новому місці, побачити пряму вулицю не було жодного шансу. Вони пролягали довільно, не мали стандартної ширини. Деякі провулки були завширшки лише три кроки, а вулиці то розширювалися, то звужувалися.
Північно-західна частина, яка називалась Холодна гора, теж мала самовільний напрямок вулиць з такою самою довільною шириною в різних місцях.
Не відставав від Холодногірської й район тогочасної Шишкарівки, який забудовувався аби як. Шишкарівська та провулки, що з’єднувалися з нею, мали звичний вже для тогочасних Сум довільний напрямок і ширину в різних місцях.
І на завершення про силу закону. Центральний парк у Нью-Йорку був спроєктований у 1857 році. З того часу як він був збудований, місто не забрало в нього ані метра території, не дивлячись на те, хто був при владі в той чи інший час.
