Садиба Штеричевої у передмісті Сум, на Басах, гордовито визирає з-за дерев величезного парку, а неподалік протікає Псел з обривистим берегом.
Маєток на Басах, повідомляє сайт sumy-future, тільки частина колись розкішного палацового комплексу, що складався з самого маєтку, житлових та господарських споруд, парку, розкішного саду з квітами та деревами та оранжереї. Перед палацом у сонячних променях грав фонтан. Забігаючи наперед, варто сказати, зо за свою історію існування палац зазнав численних змін, реставрацій та навіть руйнувань, та, попри всі негаразди, продовжує вражати своїм зовнішнім виглядом.
Славне козацьке коріння
Так склалося, що історія садиби має «козацьке коріння». Чому так? Дві власниці маєтку були нащадками славених козаків.
Параскева Штеричева належала до династії слобідського старшинського козацького роду. Її батько, від якого вона успадкувала садибу, Михайло Донець-Захаржевський, був сумським полковником.
Штеричева вирішила перебувати та вдосконалити свою власність, а на допомогу запросила архітектора Олександра Паліцина. До речі, саме він був одним з найвідоміших просвітників свого часу та ініціатором створення Харківського університету. Так, Паліцин надав маєтку псевдогичні риси, що на той час було великою рідкістю.
Цікаво, що прямо в маєтку знаходилася придомова Вознесенська церква. Вона була розташована на другому поверсі палацу. Оздоблення храму було пишним та багатим – позолочений одноярусний іконостас, що складався з шести образів, набір святкових ікон і богослужбових книг. Для здійснення богослужінь Праскева Михайлівна запросила заштатного священника, який жив в її садибі.
У 1812 Штеричевої не стало, а маєток успадкував її брат – Андрій Донець-Захаржевський. В 1820 році маєток дістався його донці – Надії Андріївні.
В 1886 році садибу купила вдова Гамалій, яка була правнучкою гетьмана Івана Скоропадського.
Палац пережив чергову реконструкцію у 1890-х роках. Тоді архітектор Карл Шольц мадав маєтку англійські неоготичні риси. у стилі англійської неоготики.
Палац у вогні
В 1903 році новим власником садиби на Басах став поміщик Золотницький. Подейкували, що власник застрахував нерухомість, а потім, у 1095 році, власноруч влаштував пожежу, аби отримати чималу компенсацію. Проте хитрого та практичного поміщика викрили.
А ось наступним власником маєтку став… співробітник страхового товариства Самуїл Штейнер. Йому довелося провести ремонт та реставрацію будівлі, аби відновити її після нещадного пошкодження вогнем. Він господарював у маєтку до 1917 року.
До речі, палац пережив ще одну пожежу – в 1942-му під час німецької окупації. А щодо парку? Він стоїть тут і понині. Але, крім самої садиби, інші будівлі палацового комплексу не збереглися. Частину дерев знищив ураган 1957 року, а про колишню розкіш нагадують сліди від вимощених цеглою доріжок вздовж алей, залишки фонтану та сторічні дуби.
